бурлацтво
Бурлацтво, -ва
с.
1) соб. отъ бурлака. Понаходило бурлацтва й гайдамак. Стор. МПр. 75.
2) = бурлакування. Чуб. V. 524. Рудч. Чп. 220. Ой хвортуно, хвортувино, послужи нам, як служила: служила в бурлацтві, служила в козацтві, послужи ще й у чумацтві. Рудч. Чп. 219.
Словник української мови Грінченка