бурлацький
БУРЛА́ЦЬКИЙ, а, е.
Прикм. до бурла́ка і бурла́к.
Силу ж панів перебила Голота бурлацька, Та не хтіла [хотіла] в одно стати Старшина козацька (з думи);
Перед його очима носилося господарське щастя: весела жінка, щебетливі дітки, своє господарство .. ззаду визирала бурлацька, невольницька доля без ласки, без привіту, серед чужих, нерідних людей (Панас Мирний);
У пісні шелестіла тирса, шуміло військо, кипіла сила бурлацька... (І. Багряний);
Художник працював, сидячи в самій сорочці навпроти вузького, заґратованого вікна. Підтяжки, мов бурлацькі лямки, оперізували йому плечі (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)