1. Словник української мови в 11 томах

бурлацтво

БУРЛА́ЦТВО, а, с.

1. Збірн. до бурла́ка і бурла́к; бурлаки.

То наступало парубоцтво: шевчики, кравчики… гончарі і зо всякого ремесла бурлацтво (Кв.-Осн., II, 1956, 19);

До пізньої осені кипів Базавлук буйним і бучним життям низового бурлацтва (Тулуб, Людолови, I, 1957, 400).

2. Те саме, що бурлакува́ння.

— Остобісіло вже мені те бурлацтво, — сказала Марія і задумалась (Н.-Лев., II, 1956, 105).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бурлацтво — бурла́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. бурлацтво — -а, с. 1》 Збірн. до бурлака і бурлак; бурлаки. 2》 Те саме, що бурлакування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бурлацтво — БУРЛА́ЦТВО, а, с. 1. Збірн. до бурла́ка і бурла́к; бурлаки. То наступало парубоцтво: шевчики, кравчики... гончарі і зо всякого ремесла бурлацтво (Г. Квітка-Основ'яненко); Озирнувся – вже бурлацтво воли випрягає (П. Словник української мови у 20 томах
  4. бурлацтво — Бурла́цтво, -ва, -ву, -вом Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. бурлацтво — Бурлацтво, -ва с. 1) соб. отъ бурлака. Понаходило бурлацтва й гайдамак. Стор. МПр. 75. 2) = бурлакування. Чуб. V. 524. Рудч. Чп. 220. Ой хвортуно, хвортувино, послужи нам, як служила: служила в бурлацтві, служила в козацтві, послужи ще й у чумацтві. Рудч. Чп. 219. Словник української мови Грінченка