бурса
БУ́РСА, и, ж.
1. Чоловіча духовна школа у XVIII — середині XIX ст.
А сина.., сина дав [сотник] У бурсу в Київ обучатись (Шевч., II, 1953, 164);
Тепер вони згадували, як колись обоє вчились у бурсі (Морд., І, 1958, 214).
2. Гуртожиток при такій школі.
— А де ж ми поставимо нашу школу? ..Для неї треба цілого будинку, навіть кілька будинків, бо. певно, буде там і бурса (Тулуб, Людолови, І, 1957, 134).
3. діал. Юрба, гурт.
Чимала бурса косарів пішла, — чи не на Дін (Сл. Гр.);
// Табун, зграя.
Від різдва до водохреща вовки бурсами бігають, лютують (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)