бурса
БУ́РСА¹, и, ж.
1. Чоловіча духовна школа у XVIII – середині XIX ст.
А сина.., сина дав [сотник] У бурсу в Київ обучатись (Т. Шевченко);
Тепер вони згадували, як колись обоє вчились у бурсі (Д. Мордовець);
Таж ти міг цілу бурсу з вогнем пустити (Б. Лепкий).
2. Гуртожиток при такій школі.
– А де ж ми поставимо нашу школу? .. Для неї треба цілого будинку, навіть кілька будинків, бо, певно, буде там і бурса (З. Тулуб);
Школа була рівночасно бурсою, жили в ній бідні студенти... (з наук.-попул. літ.).
3. діал. Юрба, гурт.
Чимала бурса косарів пішла, – чи не на Дін (Сл. Гр.);
// Табун, зграя.
Від Різдва до Водохреща вовки бурсами бігають, лютують (Сл. Гр.).
4. жарг. Будь-який навчальний заклад (школа, коледж, університет і т. ін.).
Я встигла на третю пару до своєї бурси (Є. Кононенко).
БУ́РСА², и, ж., анат.
Навколосуглобова слизова сумка.
Мета роботи – засвоїти топографічну анатомію ліктьового суглобу, зв'язки, слизової бурси (з навч. літ.);
Більш розчинні нефторовані препарати мають властивість менше викликати атрофію тканин, тому їх застосовують для ін'єкцій у м’які тканини (бурси і сухожильні піхви) (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)