бурсак
БУРСА́К, а́, ч.
Вихованець бурси (див. бу́рса¹ 1).
Попенко розказує про своїх знайомих бурсаків, про їх завзяття, про п'яницькі бенкети (Панас Мирний);
Вигравали музики. Вище за коней злітали на прудких ногах козаки, на них заздрими очима дивилися бурсаки, висипавши із Братського монастиря (П. Панч);
Музично-пісенні композиції побутували в Україні здавна: на ярмаркових та вертепних виставах, в інтермедіях, які розігрували ще бурсаки (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)