бурсак
БУРСА́К, а́, ч. Вихованець бурси (в 1 знач.).
Попенко розказує про своїх знайомих бурсаків, про їх завзяття, про п’яницькі бенкети (Мирний, І, 1954, 340);
Вигравали музики. Вище за коней злітали на прудких ногах козаки, на них заздрими очима дивилися бурсаки, висипавши із Братського монастиря (Панч, Гомон. Україна, 1954, 100).
Словник української мови (СУМ-11)