1. Словник української мови у 20 томах

бурсак

БУРСА́К, а́, ч.

Вихованець бурси (див. бу́рса¹ 1).

Попенко розказує про своїх знайомих бурсаків, про їх завзяття, про п'яницькі бенкети (Панас Мирний);

Вигравали музики. Вище за коней злітали на прудких ногах козаки, на них заздрими очима дивилися бурсаки, висипавши із Братського монастиря (П. Панч);

Музично-пісенні композиції побутували в Україні здавна: на ярмаркових та вертепних виставах, в інтермедіях, які розігрували ще бурсаки (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бурсак — бурса́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бурсак — -а, ч. Вихованець бурси (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бурсак — бурса́к 1. учень, який живе в гуртожитку (бурсі) (ст): Учнів інституту не називано згірдним назвиськом “бурсак” (Шухевич); Приходить мені на пам'ять пісенька “Бурсак”, яку написав Крушельницький: “Прошу панства, я тут представлюсь, Я собі такий бурсак. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. бурсак — Що бурсак, то козак. Багато бурсаків, по укінченню науки ішли на Січ, та вправлялися у воєнному ремеслі, щоб могти боронити край. Що бурсак, то пустяк. Давно, бідні бурсаки, щоб прожити, брали чужу огородину та дрова зимою, з чого і приповідка. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. бурсак — (-а) ч.; мол.; ірон. Студент, учень (найчастіше про учнів ПТУ). Знаєте, "бурсаки" як щось ляпнуть, то вже так і буде, хоч смійся, хоч плач (ВЗ, 27.03.1998); Який автомобіль — допитувався "бурсак" — великий чи малий? (СМ, 9.04.1999). БСРЖ, 82. Словник жарґонної лексики української мови
  6. бурсак — Бурса́к, -ка́, -ко́ві, -са́че! -саки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. бурсак — БУРСА́К, а́, ч. Вихованець бурси (в 1 знач.). Попенко розказує про своїх знайомих бурсаків, про їх завзяття, про п’яницькі бенкети (Мирний, І, 1954, 340); Вигравали музики. Словник української мови в 11 томах
  8. бурсак — Бурсак, -ка м. Бурсакъ. Стор. І. 41. Фр. Пр. 130. ум. бурсачок. ув. бурсачище. Словник української мови Грінченка