1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

бурсак

бурса́к 1. учень, який живе в гуртожитку (бурсі) (ст): Учнів інституту не називано згірдним назвиськом “бурсак” (Шухевич); Приходить мені на пам'ять пісенька “Бурсак”, яку написав Крушельницький: “Прошу панства, я тут представлюсь, Я собі такий бурсак. В кишені пусто, черевик подертий. Я худий, аж висить фрак. А причина та, що в бурсі їда Є обильна і смачна. А як з рантки пізно коли вернеш, то й вечерю дідько взяв, Щастя, що в товариша куферок П-П-Пачку живносьцьову мав” (Шанковський)

◊ що бурса́к, то пуста́к про легковажно-жартівливу, пустотливу поведінку (ст): Бурсаки давніще робили ріжні збитки міщанам, крали, що могли, з огородів, садів і ввійшли в приповідку задля своєї збиточности – що бурса́к, то пуста́к (Франко)

2. учень професійно-технічного училища (ср)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бурсак — бурса́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бурсак — -а, ч. Вихованець бурси (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бурсак — БУРСА́К, а́, ч. Вихованець бурси (див. бу́рса¹ 1). Попенко розказує про своїх знайомих бурсаків, про їх завзяття, про п'яницькі бенкети (Панас Мирний); Вигравали музики. Словник української мови у 20 томах
  4. бурсак — Що бурсак, то козак. Багато бурсаків, по укінченню науки ішли на Січ, та вправлялися у воєнному ремеслі, щоб могти боронити край. Що бурсак, то пустяк. Давно, бідні бурсаки, щоб прожити, брали чужу огородину та дрова зимою, з чого і приповідка. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. бурсак — (-а) ч.; мол.; ірон. Студент, учень (найчастіше про учнів ПТУ). Знаєте, "бурсаки" як щось ляпнуть, то вже так і буде, хоч смійся, хоч плач (ВЗ, 27.03.1998); Який автомобіль — допитувався "бурсак" — великий чи малий? (СМ, 9.04.1999). БСРЖ, 82. Словник жарґонної лексики української мови
  6. бурсак — Бурса́к, -ка́, -ко́ві, -са́че! -саки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. бурсак — БУРСА́К, а́, ч. Вихованець бурси (в 1 знач.). Попенко розказує про своїх знайомих бурсаків, про їх завзяття, про п’яницькі бенкети (Мирний, І, 1954, 340); Вигравали музики. Словник української мови в 11 томах
  8. бурсак — Бурсак, -ка м. Бурсакъ. Стор. І. 41. Фр. Пр. 130. ум. бурсачок. ув. бурсачище. Словник української мови Грінченка