бутель
БУ́ТЕЛЬ, тля, ч. Велика пляшка.
Внесла [господиня] здоровий бутель рому (Н.-Лев., III, 1956, 112);
У моїх хазяїв стоять десятки букетів, вино у великих відерних бутлях і в пляшках (Коцюб., III, 1956, 411);
Під комином стояли обплетені лозою бутлі (Трубл., Шхуна.., 1940, 77).
Словник української мови (СУМ-11)