бутний
БУ́ТНИЙ, а, е, діал. Пихатий, чванькуватий.
Вона була горда і бутна, і її гнало, мов орла, вивинутися у висоту, і за те лежить тепер із розтр ісканими крилами і ледве дише! (Коб., І, 1956, 364);
Вони [пани] на нього звисока гляділи й жартами бутними Принижували бідака (Фр., X, 1954, 283).
Словник української мови (СУМ-11)