бучок
БУЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до бук.
Ой убили Миколайка під зеленим бучком (Сл. Гр.);
Хилилися до річища тонкі верби, їжачилися нескинутим листям молоді дубки й бучки (Чендей, Поєдинок, 1962, 21);
У нашому селі чабан убив бучком вовка (Сл. Гр.);
Мирон починає рахувати, цюкаючи за кожним разом бучком о землю (Фр., І, 1955, 231).
Словник української мови (СУМ-11)