бучок
БУЧО́К, чка́, ч.
1. Зменш. до бук.
На горі був один бучок, що стояв, може, років із двадцять (з переказу);
Ой убили Миколайка під зеленим бучком (Сл. Гр.);
Хилилися до річища тонкі верби, їжачилися нескинутим листям молоді дубки й бучки (І. Чендей).
2. Кийок, палиця з бука.
Мирон починає рахувати, цюкаючи за кожним разом бучком о землю (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)