1. Словник української мови у 20 томах

бучок

БУЧО́К, чка́, ч.

1. Зменш. до бук.

На горі був один бучок, що стояв, може, років із двадцять (з переказу);

Ой убили Миколайка під зеленим бучком (Сл. Гр.);

Хилилися до річища тонкі верби, їжачилися нескинутим листям молоді дубки й бучки (І. Чендей).

2. Кийок, палиця з бука.

Мирон починає рахувати, цюкаючи за кожним разом бучком о землю (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бучок — бучо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бучок — -чка, ч., діал. Палиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бучок — див. палиця Словник синонімів Вусика
  4. бучок — БУЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до бук. Ой убили Миколайка під зеленим бучком (Сл. Гр.); Хилилися до річища тонкі верби, їжачилися нескинутим листям молоді дубки й бучки (Чендей, Поєдинок, 1962, 21); У нашому селі чабан убив бучком вовка (Сл. Гр. Словник української мови в 11 томах