бучок

Значення в інших словниках

1. бучок — бучо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. бучок — -чка, ч., діал. Палиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бучок — БУЧО́К, чка́, ч. 1. Зменш. до бук. На горі був один бучок, що стояв, може, років із двадцять (з переказу); Ой убили Миколайка під зеленим бучком (Сл. Гр.); Хилилися до річища тонкі верби, їжачилися нескинутим листям молоді дубки й бучки (І. Чендей). Словник української мови у 20 томах
4. бучок — БУЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до бук. Ой убили Миколайка під зеленим бучком (Сл. Гр.); Хилилися до річища тонкі верби, їжачилися нескинутим листям молоді дубки й бучки (Чендей, Поєдинок, 1962, 21); У нашому селі чабан убив бучком вовка (Сл. Гр. Словник української мови в 11 томах