1. Словник української мови в 11 томах

бучок

БУЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до бук.

Ой убили Миколайка під зеленим бучком (Сл. Гр.);

Хилилися до річища тонкі верби, їжачилися нескинутим листям молоді дубки й бучки (Чендей, Поєдинок, 1962, 21);

У нашому селі чабан убив бучком вовка (Сл. Гр.);

Мирон починає рахувати, цюкаючи за кожним разом бучком о землю (Фр., І, 1955, 231).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бучок — бучо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бучок — -чка, ч., діал. Палиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бучок — БУЧО́К, чка́, ч. 1. Зменш. до бук. На горі був один бучок, що стояв, може, років із двадцять (з переказу); Ой убили Миколайка під зеленим бучком (Сл. Гр.); Хилилися до річища тонкі верби, їжачилися нескинутим листям молоді дубки й бучки (І. Чендей). Словник української мови у 20 томах
  4. бучок — див. палиця Словник синонімів Вусика