біднота
БІДНО́ТА́¹, но́ти́, ж., збірн. Бідні, убогі, незаможні люди.
З усіх сторін біднота безробітная Пливе, гуде, розмахує руками (Фр., XIII, 1954, 310);
На полі одразу зчинився галас, Варчукова братія доводила своє, біднота своє (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 137);
// Клас експлуатованих селян-бідняків за капіталізму.
Вороги металися в паніці,.. вили, проклинали і вмирали від рук повсталої бідноти (Довж., Зач. Десна, 1957, 93).
БІДНОТА́², и́, ж. Те саме, що бі́дність 1.
Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити… Біднота несказанна, злидні невилазні! (Мирний, II, 1954, 45);
Вдома, у бідноті, у великій сім’ї, де не було місця зайвому ротові, жилось [Раїсі] невесело (Коцюб., І, 1955, 312).
Словник української мови (СУМ-11)