біднота
БІДНО́ТА́¹, но́ти́, ж., збірн.
Бідні, убогі, незаможні люди.
Біднота любила Кармалюка і підтримувала (з легенди);
З усіх сторін біднота безробітная Пливе, гуде, розмахує руками (І. Франко);
Вороги металися в паніці, .. вили, проклинали і вмирали від рук повсталої бідноти (О. Довженко);
На полі одразу зчинився галас, Варчукова братія доводила своє, біднота своє (М. Стельмах).
БІДНОТА́², и́, ж.
Те саме, що бі́дність 1.
Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити... Біднота несказанна, злидні невилазні! (Панас Мирний);
Вдома, у бідноті, у великій сім'ї, де не було місця зайвому ротові, жилось [Раїсі] невесело (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)