білорукий
БІЛОРУ́КИЙ, а, е. Який має білі руки.
Ціла зграя чорних ряс, як ворони злетілися, білозубі, білорукі, бистроокі (Вовчок, VI, 1956, 253);
І не один у яр скотився звір.., де між борів та гір Пройшла з мечем красуня білорука (Рильський, Поеми, 1957, 288).
Словник української мови (СУМ-11)