Словник української мови в 11 томах

білувальник

БІЛУВА́ЛЬНИК, а, ч., спец. Людина, що робить білування, обдирає шкуру із забитих тварин.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. білувальник — білува́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. білувальник — -а, ч., спец. Людина, що робить білування, обдирає шкуру із забитих тварин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. білувальник — БІЛУВА́ЛЬНИК, а, ч., спец. Людина, що білує, обдирає шкуру із забитих тварин. Білувальник сировини належить до найпростіших професій у промисловості (з мови документів).  Словник української мови у 20 томах