білувальник

БІЛУВА́ЛЬНИК, а, ч., спец.

Людина, що білує, обдирає шкуру із забитих тварин.

Білувальник сировини належить до найпростіших професій у промисловості (з мови документів).

Значення в інших словниках

1. білувальник — білува́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. білувальник — -а, ч., спец. Людина, що робить білування, обдирає шкуру із забитих тварин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. білувальник — БІЛУВА́ЛЬНИК, а, ч., спец. Людина, що робить білування, обдирає шкуру із забитих тварин.  Словник української мови в 11 томах