білувальник

білува́льник

-а, ч., спец.

Людина, що робить білування, обдирає шкуру із забитих тварин.

Значення в інших словниках

1. білувальник — білува́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. білувальник — БІЛУВА́ЛЬНИК, а, ч., спец. Людина, що білує, обдирає шкуру із забитих тварин. Білувальник сировини належить до найпростіших професій у промисловості (з мови документів).  Словник української мови у 20 томах
3. білувальник — БІЛУВА́ЛЬНИК, а, ч., спец. Людина, що робить білування, обдирає шкуру із забитих тварин.  Словник української мови в 11 томах