білуватий
БІЛУВА́ТИЙ, а, е. З білим відтінком, трохи білий.
Снігову хмару можна зараз примітити, бо вона білувата (Сл. Гр.);
Поснули вже тоді, як.. Волосожар на північній стороні догоряв і тремтів білуватим світлом (Мирний, І, 1949, 317);
В його білуватих очах промайнув легкий, невміло прихований ляк (Ткач, Крута хвиля, 1956, 60).
Словник української мови (СУМ-11)