біль
БІЛЬ¹, бо́лю, ч. Відчуття фізичного страждання.
Біль без язика, але каже, де болить (Укр.. присл.., 1955, 145);
Він аж застогнав від болю (Вовчок, І, 1955, 445);
Що то за біль голови у Вас, чи це біль не нервового характеру? (Коцюб., III, 1956, 399);
Прокинувся Арсен Черкашин з тупим болем у голові, з гірким тягарем у серці (Дмит., Розлука, 1957, 5);
*У порівн. Самота, як біль зубів, почина ссать йому серце (Коцюб., II, 1955, 330);
// Відчуття прикрості, образи, смутку.
Буденне життя з його болем та горем, з його радощами та утратами краще і докладніше укладається під прозою (Мирний, V, 1955, 377);
З болем у серці згадав Силантьев, що техгурток.. працює кволо (Донч., II, 1956, 117).
БІЛЬ², і, ж., рідко.
1. Білі нитки, біла пряжа.
Усю ніч не спала. Та біль сукала; По горі ходила. Біль білила (Нар. лірика, 1956, 351);
Сорочка "навипуск", мережана біллю, з виложистим коміром (Л. Укр., III, 1952, 193).
2. Яскраво-білий колір; білість.
Чи тільки справді то сніги біліють? А може то розжеврілася туга, як те залізо., що біліє біллю..? (Л. Укр., І, 1951, 228);
*У порівн. Як біль біла спочивала [Ілашка] по чорних муках (Черемш., Тв., 1960, 67).
БІЛЬ³, і, ж. Біла іржа — хвороба хрестоцвітих, що спричиняється до появи білих блискучих плям на листках, стеблах, квітках і плодах рослини.
Біль, або біла іржа хрестоцвітих. При цій хворобі на листках, стеблах, квітках і плодах з’являються білі блискучі плями (Шкідн. і хвор. с.-г. рослин, 1956, 224).
Словник української мови (СУМ-11)