біль
БІЛЬ¹, бо́лю, ч.
Відчуття фізичного страждання.
Біль без язика, але каже, де болить (примовка);
Він аж застогнав від болю (Марко Вовчок);
Що то за біль голови у Вас, чи це біль не нервового характеру? (М. Коцюбинський);
На другий день я не пішла на службу: я прокинулась із головними болями (М. Хвильовий);
Біль проймає груди, тяжко дихати (О. Бердник);
У шкірі є різні рецептори, які сприймають тиск, біль, холод, тепло (з навч. літ.);
* У порівн. Самота, як біль зубів, почина ссать йому серце (М. Коцюбинський);
// Відчуття прикрості, образи, смутку.
Буденне життя з його болем та горем, з його радощами та утратами краще і докладніше укладається під прозою (Панас Мирний);
Я забуваю сіреньке життя сіреньких болів і турбот і пізнаю інший солодкий світ (М. Хвильовий);
Цей біль – як алкоголь агоній, як вимерзлий до хрусту жаль (В. Стус);
Пробудити людей треба, щоб душа заболіла, щоб болі всього живого стали твоїми болями (О. Бердник);
І скаже світ: – Ти крихта у мені. Ти світлий біль в тяжкому урагані (Л. Костенко).
Завдава́ти / завда́ти бо́лю (му́ки) див. завдава́ти;
(1) Стріля́ючий біль – сильний пронизливий біль (перев. в попереку) при захворюваннях або ураженнях м'язів і нервів.
Бродивши по мілководдю лагуни, можна ненавмисно наступити на рибу бугорчатку, і тоді стріляючий біль пронизує людину від ніг до голови (з наук.-попул. літ.);
(2) То́скний біль – тупий, ниючий біль.
Йому стало холодно. Задріботіли зуби, тоскний біль здушив .. голову (І. Микитенко);
(3) Тріску́чий біль [голови́] – сильний головний біль, коли здається, що голова тріщить, розламується.
Я прокинувся другого дня аж десь надвечером [надвечір] з тріскучим болем голови (І. Франко).
△ (4) Фанто́мний біль – уявне відчуття болю, що іноді виникає на місці ампутованої частини тіла людини.
Вчені навчилися обманювати мозок при так званих фантомних болях, що виникають на місці ампутованої кінцівки (з наук.-попул. літ.);
Їх бентежать фантомні болі. Уявіть собі, як ви обуритеся, якщо ваша рука відділиться від вас і заживе своїм самостійним, суверенним життям (з газ.).
◇ (5) До бо́лю:
а) найвищою мірою вияву; дуже, надто, надзвичайно.
До болю глибоко запали У серце втомлене мені Ультрамаринові канали І зламані у них огні (М. Рильський);
Знов конвалії пахнуть в гаю, білі й ніжні, як вітер у полі .. Аромат їх, солодкий до болю, так нагадує юність мою (В. Сосюра);
б) (зі сл. потрібний) дуже.
Останніми часами Володько переконався, що той [Роман] йому до болю потрібний (У. Самчук).
БІЛЬ², і, ж., рідко.
1. Білі нитки, біла пряжа.
Усю ніч не спала. Та біль сукала; По горі ходила. Біль білила (з народної пісні);
Сорочка “навипуск”, мережана біллю, з виложистим коміром (Леся Українка).
2. Яскраво-білий колір; білість, білизна́ (у 1 знач.).
Чи тільки справді то сніги біліють? А може то розжеврілася туга, як те залізо, що біліє біллю..? (Леся Українка).
◇ (1) Як біль білий – дуже білий.
Вона [Ксеня] була з тих, що звуть “зачуханими”, себто покинутими без ніякого догляду... На їй [ній] була обідрана поганенька спідничка та чорна сорочка, а схудле чепурне обличчя було як біль біле (Б. Грінченко);
Як біль біла спочивала [Ілашка] по чорних муках (Марко Черемшина).
БІЛЬ³, і, ж.
Біла іржа – хвороба хрестоцвітих, що призводить до появи білих блискучих плям на листках, стеблах, квітках і плодах рослини.
Біль, або біла іржа, часто уражує капустяні культури (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)