білявий

БІЛЯ́ВИЙ, а, е. Який має світле волосся; біловолосий; протилежне чорнявий.

Проз браму йшов на службу молоденький урядовець, русявий, аж білявий (Н.-Лев., IV, 1956, 305);

Я ще був у школі. Висока, білява панна мене полюбила (Стеф., III, 1954, 121);

У дверях сусідньої кімнати з’являється білява дівчина (Галан, Перед лицем фактів, 1949, 44);

// Який має білувате забарвлення; білий, білястий, блідий.

Мережку ти шиєш, тобі я читаю, А світ.. ласкаво лягає На стомлене личко біляве твоє (Манж., Тв., 1955, 53);

З берега.. тиснулося бадилля високих гірських лопухів з білявим листям (Фр., III, 1950, 10);

Данило Хронь кліпав білявими віями (Кучер, Пов. і опов., 1949, 33).

Значення в інших словниках

1. білявий — (зі світлим волоссям) русявий, світловолосий, ясноволосий, біловолосий, жарт. білобровий.  Словник синонімів Полюги
2. білявий — біля́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. білявий — Біловолосий, ясноволосий; (- личко) білий, блідий; пор. РУСИЙ.  Словник синонімів Караванського
4. білявий — -а, -е. Який має світле волосся; біловолосий; прот. чорнявий. || Який має білувате забарвлення; білий, білястий, блідий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. білявий — БІЛЯ́ВИЙ, а, е. Який має світле волосся; біловолосий; протилежне чорнявий. Проз браму йшов на службу молоденький урядовець, русявий, аж білявий (І. Нечуй-Левицький); Я ще був у школі. Висока, білява панна мене полюбила (В.  Словник української мови у 20 томах
6. білявий — I білявенький, білявець, біляночка (ж.), блондин Фразеологічні синоніми: як у сметані; як сметаною облитий II див. білий  Словник синонімів Вусика
7. білявий — БІ́ЛИЙ (який має колір молока, снігу, крейди і под.), БІЛОСНІ́ЖНИЙ підсил., СНІ́ЖНО-БІ́ЛИЙ підсил., СНІ́ЖНИЙ (СНІЖНИ́Й рідше) підсил. поет., ЛЕБЕДИ́НИЙ поет.  Словник синонімів української мови
8. білявий — Біля́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)