вабитися
ВА́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. ва́бляться; недок.
1. на кого — що. Спокушатися, мати потяг до кого-, чого-небудь.
Вона таки й справді і слухняна, й почтива, і на шори та вбори та на паничів не вабиться, а роботи своєї пильнує (Вас., І, 1959, 220).
2. Пас. до ва́бити.
Словник української мови (СУМ-11)