вабитися

ВА́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. ва́бляться; недок.

1. на кого – що і без дод. Спокушатися, мати потяг до кого-, чого-небудь.

Вона таки й справді і слухняна, й почтива, і на шори та вбори та на паничів не вабиться, а роботи своєї пильнує (С. Васильченко);

Не вабся, хлопчику! Той мудрий, хто втіка, Хто знає, що несе трутизна Афродіти (М. Рильський);

Руські воїни не дуже й вабились на здобич: половецькими покривалами, опанчами, кожухами та іншими дорогими речами вони мостили болото (з наук.-попул. літ.).

2. Пас. до ва́бити.

Значення в інших словниках

1. вабитися — ва́битися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вабитися — -блюся, -бишся, недок. 1》 на кого – що. Спокушатися, мати потяг до кого-, чого-небудь. 2》 Пас. до вабити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вабитися — СПОКУСИ́ТИСЯ на що, чим, з інфін. і без додатка (піддатися спокусі, бажанню мати що-небудь, робити щось і т. ін.), ПОКВА́ПИТИСЯ на кого-що, ПОНА́ДИТИСЯ на кого-що, ПОВА́БИТИСЯ на кого-що, ПОЛА́СИТИСЯ на кого-що, розм., ПОЛА́СУВАТИСЯ на кого-що, розм.  Словник синонімів української мови
4. вабитися — ВА́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. ва́бляться; недок. 1. на кого — що. Спокушатися, мати потяг до кого-, чого-небудь. Вона таки й справді і слухняна, й почтива, і на шори та вбори та на паничів не вабиться, а роботи своєї пильнує (Вас., І, 1959, 220). 2. Пас. до ва́бити.  Словник української мови в 11 томах
5. вабитися — Вабитися, -блюся, -бишся гл. Быть привлекаемымъ, прельщаемымъ: льститься на что.  Словник української мови Грінченка