ваблення
ВА́БЛЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. ва́бити.
2. Принадність, здатність приваблювати.
Властивість артистичного таланту така, що він надає своїм утворам на сцені елементів благородства, естетизму, чарівливості, ваблення, внутрішньої і зовнішньої краси (Про мист. театру, 1954, 206).
Словник української мови (СУМ-11)