Значення в інших словниках
-
ваблення —
ва́блення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
ваблення —
ВА́БЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ва́бити. Платон розглядає любов у розвитку, як сходження від нижчого до вищого, від фізичного ваблення до одухотворення (з наук.-попул. літ.
Словник української мови у 20 томах
-
ваблення —
ВА́БЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ва́бити. 2. Принадність, здатність приваблювати. Властивість артистичного таланту така, що він надає своїм утворам на сцені елементів благородства, естетизму, чарівливості, ваблення, внутрішньої і зовнішньої краси (Про мист. театру, 1954, 206).
Словник української мови в 11 томах