вагарка

ВАГА́РКА, и, ж. Жін. до вага́р.

Жила собі, працювала вагаркою (Вишня, II, 1956, 35);

Серед зміни прибігла вагарка (Ткач, Крута хвиля, 1956, 191).

Значення в інших словниках

1. вагарка — вага́рка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вагарка — -и. Жін. до вагар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вагарка — ВАГА́РКА, и, ж. Жін. до вага́р. Жила собі, працювала вагаркою (Остап Вишня); Серед зміни прибігла вагарка (Д. Ткач).  Словник української мови у 20 томах