вагарка
ВАГА́РКА, и, ж. Жін. до вага́р.
Жила собі, працювала вагаркою (Вишня, II, 1956, 35);
Серед зміни прибігла вагарка (Ткач, Крута хвиля, 1956, 191).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вагарка — вага́рка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вагарка — -и. Жін. до вагар. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вагарка — ВАГА́РКА, и, ж. Жін. до вага́р. Жила собі, працювала вагаркою (Остап Вишня); Серед зміни прибігла вагарка (Д. Ткач). Словник української мови у 20 томах