вагар
ВАГА́Р, я́, ч. Особа, яка важить що-небудь або контролює зважування чогось.
На ганку вагар вижив гору мішків (Збан., Старший брат, 1952, 73);
На період збирання зернових культур правління виділж: чагаря (Колг. енц., II, 1956, 129).
Словник української мови (СУМ-11)