вагар
ВАГА́Р, я́, ч.
Робітник, який важить що-небудь або контролює зважування чогось.
Мирон Данилович з наказу жовтобородого вагаря поставив на терези відро (В. Барка);
На ґанку вагар важив гору мішків (Ю. Збанацький);
У ваговій стояв старий конторський стіл, за яким сидів колись вагар (Григір Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)