ваговитий
ВАГОВИ́ТИЙ, а, е.
1. Повноцінний вагою.
А квасоля у мене така дорідна та ваговита — справжні тобі горіхи (Ряб., Жайворонки, 1957, 149);
Дід, обережно пересипаючи з руки в руку ваговите зерно пшениці, відповів: — Авжеж непогана! (Колг. Укр., 1, 1958, 18);
*Образно. — А чого ж по інших колгоспах і врожаї кращі, і трудодень ваговитіший? (Вишня, І, 1956, 391).
2. перен. Важливий своїм значенням.
І дівчатко .. Все розказує, про справи, Ваговиті, таємні (Л. Укр., IV, 1954, 123);
// Змістовний, авторитетний.
Він говорив неголосно, але слова лягали ваговиті й гарячі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 54).
Словник української мови (СУМ-11)