вагонник
ВАГО́ННИК, а, ч. Робітник вагонобудівного заводу або вагонного парку.
Поїзд пролетів рейками сам, все стишуючись, а згодом за допомогою вагонника, що, увиваючись біля коліс вагонів, затримував їхній біг, і зовсім спинився (Досв., Вибр., 1959, 343).
Словник української мови (СУМ-11)