важний
ВА́ЖНИЙ, а, е, розм.
1. Поважний, гордий, з виразно виявленим почуттям власної гідності.
Виходять люди з церкви — вона після всіх, і важна така йде (Вовчок, Вибр., 1937, 95);
Він [Рустем] перестане служити цим товстопиким хаджам, що сидять по канапах, важні й непорушні, немов мішки з мукою (Коцюб., II, 1955, 148);
На уроках [професор] такий важний, коректний, знаючий, а тут — наче мала дитина (Кол., Терен.. , 1959, 37).
2. Який має велике значення; важливий.
Минула й покрова, така важна дорослим дівчатам (Барв., Опов.., 1902, 373);
Не смійтесь — у нас питання про погоду дуже важне! (Л. Укр., V, 1956, 159);
// Пов’язаний із значним службовим становищем, владою і т. ін.
— Не слід мені, бувши у сьому важному чину, лишнє слово говорить (Кв.-Осн., II, 1956, 58);
// Який має значне становище в суспільстві.
[Романюк:] Вчора ввечері приїхала до нас одна важна особа (Корн., II, 1955, 194).
3. Який має добру якість; гарний.
Вибрав він собі гарне місце над річкою.. і поставив важну хату на дві половини (Стор., І, 1957, 99);
А дубки піднялися такі — рівні та важні, повище мого росту (Мирний, III, 1954, 347).
Словник української мови (СУМ-11)