важниця
ВА́ЖНИЦЯ, і, ж., розм.
1. Поважна, значна особа.
А що він за важниця! (Номис, 1864, № 5542).
2. Важлива справа.
◊ Яка́ ва́жниця! — не важливо, не заслуговує уваги.
ВАЖНИ́ЦЯ, і, ж., заст.
1. Підставка для підважування воза під час змащування коліс.
Ой не стеле чумак собі постілоньку, А зелену травицю, А у головки, замість подушечки, Кленьчасту важницю (Чуб., V, 1874, 1038);
Не цурається і важниці, аби б що-небудь узяти (Кв.-Осн., II, 1956, 132);
Ось другий [чумак]: бинда, ніби мак, іскриться, Накинутий наопашки чекмен… Жартує з лихом! В головах важниця Замість подушки (Рильський, Поеми, 1957, 13).
2. рідко. Те саме, що вага́ 5.
Словник української мови (СУМ-11)