важніти

ВАЖНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Ставати важким, збільшуватись у вазі.

Я мрію так свій вік прожити, Щоб серце все віддать землі своїй, Щоб у плодах мої важніли віти (Стельмах, Жито.., 1954, 41);

// безос.

І спо́тайня.. шипіло зло: Коли б я був один, — лише б для мене ниви Гойдали колосом! Лише б мені цвіло І наливалося, і спіло, і важніло! (Рильський, Поеми, 1957, 27).

2. Від утоми, ослаблення робитися малорухливим.

Тіло важніло, руки опускалися (Мирний, І, 1954, 285);

"Де це він?" ..Довго, настирливо думав. А повіки важніли, спускались, спускались на очі. І враз — хряп! — упали й закрили (Головко, І, 1957, 128).

Значення в інших словниках

1. важніти — важні́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. важніти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати важким, збільшуватись у вазі. || безос. 2》 Від утоми, ослаблення робитися малорухливим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. важніти — ВАЖНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати важким, збільшуватись у вазі. Я мрію так свій вік прожити, Щоб серце все віддать землі своїй, Щоб у плодах мої важніли віти (М. Стельмах); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. важніти — ОБВАЖНІ́ТИ (стати відчутно важчим; стати неповоротким, втратити здатність рухатися від додаткової ваги, втоми, болю і т. ін. — про людину, тварину та частини тіла), ЗВАЖНІ́ТИ, ПОВА́ЖЧАТИ, ОТЯЖІ́ТИ рідше, ЗАВАГОТІ́ТИ заст. — Недок.: важні́ти, ва́жчати.  Словник синонімів української мови