важок
ВАЖО́К, жка́, ч.
1. див. важки́.
2. Гирка, тягарець у ватерпасі;
// Невеликий тягар, що прив’язується до мотузка і т. ін. переважно при зануренні його в воду.
Кабель розмотувався з котушки і занурювався в воду, його тягли на дно важки (Перв., Атака.., 1946, 93);
*У порівн. І, як важок на батозі, жбурнули його [Айтакова] в річку (Ле, Міжгір’я, 1953, 273).
Словник української мови (СУМ-11)