важок
ВАЖО́К, жка́, ч.
1. Див. важки́.
2. Гирка, тягарець у ватерпасі.
Одним із складників ватерпаса є важок (з навч. літ.);
// Невеликий тягар, що прив'язується до мотузка, поворозки і т. ін. перев. при зануренні його у воду.
Кабель розмотувався з котушки і занурювався у воду, його тягли на дно важки (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)