валом
ВА́ЛОМ, присл. Безперервним потоком.
Між рядняних наметів і яток пруть валом люди (Коцюб., ІІ, 1955, 237).
◊ Ва́лом вали́ти — безперервно рухатися густою масою.
Довірливі люди валом валили на Маковея до кринички (Стельмах, Хліб.., 1959, 264);
Поміж виноградниками, курною польовою доріжкою, валом валить карнавал (Гончар, Новели, 1954, 30).
Словник української мови (СУМ-11)