валун
ВАЛУ́Н, а́, ч. Обточений дією води або льодовиків камінь, уламок гірської породи.
— В нас круг села каміння велике по полю, валуни (Ільч., Петерб. осінь, 1956, 213);
Вони [бійці] лежали в густому чагарнику за кам’яними валунами (Кучер, Чорноморці, 1956, 295).
Словник української мови (СУМ-11)