валькірії
ВАЛЬКІ́РІЇ, ій, мн. (одн. валькі́рія, ї, ж.).
1. У староскандінавській міфології — войовничі вершниці, діви-богині, що носилися над полем бою, розподіляючи перемогу і смерть.
*У порівн. Мов ті валькірії, круг неї Танцюють, граються дівчата (Шевч., II, 1953, 74).
2. перен. Про дівчину з незалежною, непокірною вдачею.
[Ніна:] І не соромно вам, — завоювали таку принадну дівчину, а ще скаржитесь? [Xламушка (зітхає):] Еге… завоювали. Завоюєш таку валькірію (Коч., II, 1956, 42).
Словник української мови (СУМ-11)