вальс

ВАЛЬС, а, ч.

1. Плавний парний танець, що виконується під музику з розміром в ¾ такту.

Аж корчма трясеться — Краков’яка оддирають [конфедерати], Вальса та мазура (Шевч., І, 1951, 89);

То ж панночка в веселому Вальсі закрутилась, А в конвалії головка Пов’яла, схилилась (Л. Укр., І, 1951, 6);

Юля Жукова танцювала з Віктором вальс (Донч., V, 1957, 460).

2. Музичний твір з розміром в ¾ такту для супроводу танцю або самостійного виконання.

Густав сів і заграв якогось простенького вальса (Н.-Лев., III, 1956, 237);

Шопена вальс… Ну, хто не грав його. І хто не слухав? (Рильський, І, 1956, 147).

Значення в інших словниках

1. вальс — вальс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. вальс — (фр. valse, нім. Walzer, від walzen — кружляти в танці) — парний бальний танець, який виник на основі народних танців Австрії, Німеччини та Чехії. Одним із попередників В. був австрійський танець лендлер.  Словник-довідник музичних термінів
3. вальс — -у, ч. 1》 Плавний парний танець, що виконується під музику з розміром у 3/4 такту. 2》 Музичний твір із розміром у 3/4 такту для супроводу танцю або самостійного виконання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вальс — ВАЛЬС, у, ч. 1. Бальний танець, що виконується під музику з тридольним розміром і полягає в поступальному русі пар, які плавно кружляють.  Словник української мови у 20 томах
5. вальс — (франц. valse, з нім. Walzer, від walzen – прокочувати, повертати ноги) парний танець, плавне кружляння, яке поєднується з поступальним рухом.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. вальс — Бальний танець у поміркованому темпі, музичний розмір 3/4, популяризований у ХIХ ст. (Й. Штраус-батько і син); види: віденський, англ., франц., америк. (т.зв. бостон); наявний в класичній музиці (віртуозні вальси brillante, меланхолійно-ліричний valse triste).  Універсальний словник-енциклопедія
7. вальс — Вальс, -су, -сові, у -сі; ва́льси, -сів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. вальс — Вальс, -са м. = валець. Краков'яка оддирають, вальса та мазура. Шевч. 138.  Словник української мови Грінченка