вальс
ВАЛЬС, у, ч.
1. Бальний танець, що виконується під музику з тридольним розміром і полягає в поступальному русі пар, які плавно кружляють.
То ж панночка в веселому Вальсі закрутилась, А в конвалії головка Пов'яла, схилилась (Леся Українка);
Юля Жукова танцювала з Віктором вальс (О. Донченко);
// Музика цього танцю.
Ну, як там вальси – чи гримлять у Відні? (Л. Костенко).
2. Музичний твір у розмірі й характері цього танцю.
Шопена вальс... Ну хто не грав його. І хто не слухав? (М. Рильський).
(1) Ві́денський вальс – різновид вальсу, характерний для музичної школи Відня XIX ст., який виконується у швидкому темпі (60 тактів за 1 хв).
До стандартної європейської програми входять: повільний вальс, танго, віденський вальс, фокстрот та квікстеп (з навч. літ.);
Приємна і затишна атмосфера кафе, ритмічна музика й танцювальний паркет так і кличуть поринути у вихор аргентинського танго, запального ча-ча-ча або закружляти у романтичному віденському вальсі (з газ.);
(2) Пові́льний вальс – різновид вальсу, який виконується у повільному темпі (30 тактів за 1 хв).
У повільному вальсі пари, рухаючись м'яко і витончено, немов ковзають по хвилях (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)