валютник
ВАЛЮ́ТНИК, а, ч., розм. Спекулянт чужоземною валютою, що одержує прибутки, здійснюючи протизаконні валютні операції.
Валютників повні трактири нічні (Перв., II, 1958, 294);
Валютник, метнувшись у першу крамничку, за мить приніс нам за крони.. копицю польських банкнотів (Досв., Вибр., 1959, 97).
Словник української мови (СУМ-11)