вандрувати
ВАНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Мандрувати.
Ой зійшли, зійшли два місяці ясних — Та й вандрували два товариші красних (Чуб.,V, 1874, 96);
— Наші офіцерики до Румунії крешуть, нам [жовнірам] вандрувати з ними неохота. Шукаємо добрих людей, щоб до полону стати (Ю. Янов., І, 1958, 253).
Словник української мови (СУМ-11)