вандрувати —
вандрува́ти дієслово недоконаного виду мандрувати діал.
Орфографічний словник української мови
вандрувати —
-ую, -уєш, недок., зах. Мандрувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вандрувати —
ВАНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Мандрувати. Ой зійшли, зійшли два місяці ясних – Та й вандрували два товариші красних (П. Чубинський); – Чи не важко тобі буде вандрувати на коні в далеку дорогу? (І.
Словник української мови у 20 томах
вандрувати —
вандрува́ти мандрувати (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
вандрувати —
ПОДОРОЖУВА́ТИ (здійснювати подорож), МАНДРУВА́ТИ, ВОЯЖУВА́ТИ заст., ірон., жарт.; ВАНДРУВА́ТИ діал., ПАЛЯНДРУВА́ТИ діал.; ЧУМАКУВА́ТИ розм. (подорожувати довгий час, подовгу); ХОДИ́ТИ (перев. пішки).
Словник синонімів української мови
вандрувати —
ВАНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Мандрувати. Ой зійшли, зійшли два місяці ясних — Та й вандрували два товариші красних (Чуб.,V, 1874, 96); — Наші офіцерики до Румунії крешуть, нам [жовнірам] вандрувати з ними неохота. Шукаємо добрих людей, щоб до полону стати (Ю. Янов., І, 1958, 253).
Словник української мови в 11 томах
вандрувати —
Вандрува́ти, -ру́ю, -єш гл. = мандрувати. Желех. Фр. Пр. 136.
Словник української мови Грінченка