вандрувати
ВАНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал.
Мандрувати.
Ой зійшли, зійшли два місяці ясних – Та й вандрували два товариші красних (П. Чубинський);
– Чи не важко тобі буде вандрувати на коні в далеку дорогу? (І. Нечуй-Левицький);
Опрiч свого ремесла, Петро Гельє кохався в механiцi. Раз якось навiдався до нього один iталiянець [італієць], з котрим Гельє, вандруючи, запiзнався в Флоренцiї (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)